Психологічна служба

Золотарьова Катерина Михайлівна – практичний психолог
Освіта: вища
Спеціальність: практичний психолог
Кваліфікаційна категорія: «спеціаліст ІІ категорії»

Психолог – це спеціаліст, який має відповідну освіту і працює із здоровими людьми, котрим необхідна допомога в різних життєвих ситуаціях (сімейні стосунки, труднощі у дитячо-батьківських взаємовідносинах, непорозуміння з колегами, втрата близьких, проблеми вибору, мотивація, контроль емоційних станів тощо).

Професія психолога - творча і дуже цікава, вона потребує постійного розвитку та вдосконалення. Робота психолога - це досвід спілкування з різними людьми, досвід, що дає можливість більше розуміти себе й власне життя.

Враховуючи напрями роботи, основними завданнями практичного психолога ДНЗ «Подільський центр ПТО» є:
• психологічне забезпечення захисту прав і свобод здобувачів освіти, створення безпечного освітнього середовища (запобігання насильству, булінгу, конфліктів серед здобувачів освіти, правопорушень);
• популяризація здорового і безпечного способу життя;
• допомога здобувачам освіти в адаптації до умов навчання у закладі;
• діагностика особистісних рис та якостей з метою стимулювання саморозвиткурозвитку та самовиховання здобувачів освіти;
• профілактика стресових і постстресових станів, збереження і зміцнення ментального здоров’я усіх учасників освітнього процесу;
• сприяння професійному становлення та формуванню кар’єрної компетенції в учнівської молоді;
• надання психологічної допомоги дітям із внутрішньо переміщених сімей та членам їх родини;
• психологічний супровід дітей сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, учнів, батьки яких є учасниками бойових дій;
• сприяння попередженню та недопущення виникнення суїцидальної поведінки;
• профілактика «професійного вигорання» педагогічних працівників;
• популяризація технік першої психологічної допомоги і саморегуляції емоціного стану;
• підвищення психологічної компетентності педагогів та батьків.

Види діяльності практичного психолога:
• психолого-педагогічна діагностика, виявлення причин, що ускладнюють розвиток та навчання учнів;
• корекція та усунення відхилень у психофізичному та індивідуальному розвитку і поведінці, схильностей до залежностей та правопорушень, формування соціально-корисної життєвої перспективи;
• індивідуальні та групові консультації з учнями, педагогічним колективом, батьками;
• профілактика та попередження конфліктним ситуаціям у навчально-виховному процесі.

Всі ми – різні, всім ми -рівні або толерантність врятує світ
Що потрібно про СУЇЦИД батькам і вчителям

Ми обираємо життя без НАРКОТИКІВ

Перша психологічна допомога учасникам освітнього процесу під час і після завершення воєнних дій

Як допомогти собі під час війни: шість простих порад психолога

Підвищення компетенції педагогів щодо надання ПЕРШОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ (ППД)

Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти

Гендерна рівність та стереотипи

25 листопада – Міжнародний день боротьби з
насильством щодо жінок

25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок. День поширення цінностей ґендерної рівності. Жінки мають право на вільне від насильства та дискримінації життя! У цьому контексті хочеться згадати слова відомого філософа Джона Стюарта Мілля, який у своїй праці “Поневолення жінок” виклав дуже важливу і влучну думку про те, що “правова підлеглість однієї статі іншій – сам собою хибний шлях і є однією з головних завад удосконаленню людства; його мусить замінити принцип цілковитої рівності, котрий не надаватиме жодного привілею чи влади одній стороні і не допускатиме жодного утиску іншої”. Саме тому у рамках Всеукраїнської кампанії “16 днів без насильства” була проведена фотоакція “Посмішка робить світ добрішим” до якої приєднались жінки нашого освітянського колективу, щоб привернути увагу суспільства до проблем подолання насильства у сім’ї та захисту прав жінок. Ми мріємо про світ, де розуміння, співпереживання і любов беруть гору над нетолерантністю, несправедливістю і нерівністю.

Інформація щодо запобігання та протидії домашньому насильству

Домашнє насильство – дії або бездіяльність фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Причини замовчування факту домашнього насильства

Страх покарання. Випадки жорстокої поведінки стосовно членів сім’ї рідко бувають одиничними. Найчастіше насильство відбувається регулярно і може тривати роками. Людина, яка постійно знаходиться під натиском, боїться, що після звернення на гарячу лінію або до поліцейського відділку на неї чекає ще серйозніша хвиля жорстокості з боку її насильника.
Табуйованість теми. В нашій культурі не заведено розповідати про труднощі у сім’ї. Навіть в сучасному суспільстві люди ще досі не навчились відкрито і серйозно розмовляти на подібні табуйовані теми. До цієї причини також можна додати звинувачення постраждалої, через яке людина боїться бути посоромленою серед друзів чи на роботі.
Радикальність вжитих заходів. Розуміючи, що звернення до правоохоронних органів по допомогу скоріш за все означатиме кінець сімейних стосунків, деякі постраждалі не готові ризикувати. Токсичні стосунки розірвати непросто.

Як зрозуміти, що людина страждає від домашнього насильства

Усвідомлення причини – перший крок до подолання проблеми. Тому потрібно відкрито говорити на тему домашнього та сексуального насильства, проводити просвітницькі заходи. Але попри те, що цілий ряд громадських організацій докладає величезних зусиль задля цього, є та лишатимуться люди, які будуть мовчати й не звертатись по допомогу. Тому важливо розуміти, які сигнали дають нам виявити, що у друга/подруги, колеги/колежанки або рідної людини проблеми, і поговорити з ними відверто. Крім наявних синців, подряпин та інших проявів фізичного насилля, психологія стосунків виділяє такі ознаки жорсткого ставлення:

- синці, порізи чи травми, які людина намагається приховувати;

- скарги на розлади сну, помітна тривожність у поведінці;

- втрата інтересу до тих справ, які раніше приносили задоволення;

- часті та неочікувані кардинальні зміни настрою;

- різке схуднення;

- припинення відвідування колективних заходів, рідке спілкування з друзями, якщо раніше така поведінка не була людині властива.

Якщо ви побачили подібні зміни у поведінці когось із вашого кола знайомих, варто проявити пильність та надати підтримку. На нашому сайті ви також можете знайти статтю з порадами, як правильно побудувати діалог з людиною, яка постраждала від кривдника, і спонукати її розірвати коло фізичного, психологічного, економічного чи сексуального насильства.

https://youtu.be/evBdLLOJmLs

https://youtu.be/QQnsKxZn_V4

- Психологічні наслідки насилля в сім’ї:
  Жертви домашнього насильства перебувають у постійному страху;

- Брак позитивних почуттів;

- Нереалізованість потреби у самовираженні;
  Катастрофічно знижена самооцінка жертв насильства;
  Обман, як основна модель поведінки членів родини;
  Інформаційна депривація (брак важливої для життя сім’ї інформації);
  Життя у повному обмеженні свободи;