Архіви: Герої

Трофіменко Василь Дмитрович народився 28.12.1970 р. у м. Кам’янець-Подільський. 

Навчався у загальноосвітній школі  № 4 та № 5, згодом закінчив ПТУ № 6, отримав спеціальність водія. 

Працював водієм у різних установах та підприємствах нашого міста. 

Пройшов строкову службу у Збройних Силах України. Брав участь у миротворчій місії у Югославії, зокрема у Сербії.  Нагороджений медаллю «За бойові заслуги». В останні роки працював на одній із приватних фірм Кам’янця-Подільського охоронцем 

Коли розпочалось повномасштабне вторгнення російських військ вступив до територіальної оборони України. Вважав, що його військовий та бойовий досвід потрібні для захисту України, дотримувався принципу «Якщо не ми, то хто?». 

16 лютого 2023 року, незважаючи на проблеми із здоров’ям, домігся, щоб його визнали здоровим і призвали на військову службу. Для подальшого проходження служби у силах територіальної оборони був направлений на Харківщину. У званні старшого  сержанта командував взводом. До хлопців зі взводу ставився, як до своїх дітей,  хвилювався за них, оберігав, навчав і ділився досвідом. 4 серпня 2023 року в районі Першотравневого на Харківщині взвод Трофіменка В.Д. потрапив під мінометний обстріл кількісно переважаючого противника. Василь Дмитрович, намагався зберегти життя якомога більшій кількості воїнів свого взводу. Він та ще один побратим відстрілюючись від ворога, давали можливість решті бійцям переміститись у більш безпечне місце. Під час цього зіткнення із ворогом командир взводу отримав поранення у стопи ніг, впав на коліна і до останнього подиху приймав вогонь на себе, відстрілювався, рятуючи життя молодим хлопцям. 

Поховали захисника на «Меморіальній алеї Слави» міського кладовища у Кам`янці-Подільському.

Рішенням 32 сесії Кам’янець-Подільської міської ради від 10.08.2023 року № 27/32 за особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського».

 

У Василя Дмитровича Трофіменка залишилася дружина, діти, онуки, мати, сестра.

 

Шкромида Віктор Сергійович народився 16 лютого 2000 року, с.Кремінна, Городоцького району  Хмельницької обл.

Він зростав у селі Кремінна на Городоччині. Жвавим, веселим, чуйним та добрим. Він не знав батька, який зник ще тоді, коли Віктору було лише два рочки. Мати змушена була поїхати на заробітки. А батьків маленькому Віті та його старшому брату замінили дідусь із бабусею.

З 6 класу Віктор навчався у Городоцької дитячій художній школі та неодноразово брав участь у різноманітних конкурсах та виставках. У 2015 році Віктор закінчує Кремінянську ЗОШ і художню школу за програмою образотворче мистецтво.

Далі навчається в ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти»

У 2020 році, він підписав контракт і розпочав службу у військовій частині на території Одеської області. Хотів бути поближче до брата.

Віктор Шкромида був стрільцем відділення охорони взводу охорони однієї із військових частин Збройних Сил України. 

22-річний військовий загинув на Одещині. 12 годин він пробув під завалами після ракетного обстрілу. 8 квітня його серце зупинилося.

Народився Якімов Андрій Павлович  20.08.2002 в м. Кам’янець-Подільський.

В перший клас пішов в ліцей «Славутинка», після 7 класу пішов в ЗОШ № 13. В 2021 році закінчив ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» і отримав професію «Монтажник гіпсокартонних конструкцій; штукатур».

8 листопада підписав контракт з ЗСУ.

Служив на посаді кулеметника 3 стрілецького відділення 2 взводу5 роти 2 батальйону, 14 омб імені Романа Великого.

Загинув Герой 21.10.2024 року в районі Петропавлівки, купянського району під час виконання бойового завдання.

Кондратов Василь Васильович народився  4 вересня 1972 року в Казахстані в селищі Амангельди Карасуського району Кустанайської області, де і закінчив перший клас. Згодом сім’я повернулась на малу батьківщину у село Боришківці Кам’янець-Подільського району  Хмельницької області. Отримав початкову та базову середню освіту в Боришковецькій ЗОШ. Однокласники згадують Василя щирим, активним та завжди усміхненим хлопчиком. 

Після закінчення школи навчався в ПТУ № 6, що в Кам’янці-Подільському, де здобув професію тракториста.  

У грудні 1990 року вступив до лав тоді ще армії срср. Служив в Архангельску.

Після проголошення незалежності України у 1991 році склав присягу на вірність українському народу. 

Після закінчення служби працював у будівельній бригаді в рідному селі, потім на Кам’янець-Подільському цементному заводі, консервному заводі, де й познайомився з майбутньою дружиною Валентиною. Одружилася молода пара 23 вересня 1995 року. Невдовзі Василь та Валентина стали щасливими батьками, адже у 1996 році у них з’явився первісток Павло, а у 2005 році сім’я поповнилася ще одним синочком Валентином. Обидва сини відомі спортсмени: старший Павло майстер спорту міжнародного класу, член збірної України з кікбоксингу, володар кубка світу і Європи, бронзовий призер чемпіонату світу, неодноразовий чемпіон Європи. Він є гордістю Кам’янець-Подільського ліцею № 16 (випускник), нашого міста, області, України. Сьогодні Павло також захищає України на східних рубежах. Молодший син Валентин призер обласних змагань та чемпіонатів із кікбоксингу.

 У 2020 році не було меж щастю і радості. У великій родині Кондратових народилася онучка Даяна, для якої дідусь Василь став найкращим і найбільш любимим. Василь Васильович всю свою любов та ніжність віддавав маленькій Даяночці.

13 лютого 2023 року Василь Кондратов без вагань пішов захищати нашу Батьківщину від ворога.

А вже 4 червня 2023 року під час мінометного обстрілу, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність солдат Кондратов Василь Васильович загинув поблизу населеного пункту Кам’янське Запорізької області. Чоловік був стрільцем стрілецького взводу, загинув як Герой. 

 

Поховали Героя у рідних Боришківцях.

Рішенням 31 сесії Кам’янець-Подільської міської ради від 20.07.2023року № 10/31 за особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського».

У Героя залишилися мама, дружина, два сини, внучка, дві сестри і двоє братів.

Олександр Іванович – уродженець села Руда Жванецької тергромади.

Зростав у багатодітній родині військового (мав двох рідних братів та одну сестру).

Закінчив Рудську восьмирічну школу, а 1988 року почав навчатися в Кам’янці – в ПТУ №6.

Уперше потрапив до лав ЗСУ в червні 1991 р. для проходження строкової служби.

Повернувшись, пішов працювати на хлібопекарню в с.Руда різноробочим. Саме там познайомився з майбутньою дружиною Олександрою.

Проживав разом із сім’єю в Кам’янці, працюючи будівельником. Мав сина Артура, який став професійним будівельником, та доньку Катерину, котра закінчила школу.

Олександр Коваль був мобілізований 25 червня 2023 року, був розвідником-радіотелефоністом і віддано служив своїй країні, захищаючи її від окупанта.

51-річний сержант Олександр Коваль загинув у бою за Україну 8 червня поблизу населеного пункту Вовчанськ Харківської області.

Поховали захисника на Алеї Слави міського кладовища.

Рішенням 41 сесії Кам`янець-Подільської міської ради VIIІ скликання № 3/42 від 04.07.2024 року за особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського» (посмертно).

В Героя залишилися дружина, донька та син.

Євген Анатолійович Зозуля народився 31 березня 1992 року в Криму. Дитячі та юнацькі роки провів у Степанівці Чемеровецького району. 

Євген у 2011-2012 роках проходив строкову військову службу. У березні 2022 року чоловіка призвали до лав ЗСУ. Євген був старшим механіком гранатометника. Майже рік достойно, з честю виконував свій військовий обов’язок.

Загинув 1 березня 2023 року, виконуючи бойове завдання, від кульового поранення. 

Олександр Петрович народився в Кам’янці-Подільському 5 жовтня 1980 р. Навчався в 6 школі та профтехучилищі, де здобув професію екскаваторника, а згодом оволодів і деревообробною спеціальністю. Працював на пилорамі.

У перші дні повномасштабної війни добровільно вступив до лав ЗСУ.

З червня 2022-го виконували різні завдання на бахмутському напрямку, в Лисичанську, на Херсонщині. На жаль, 20 жовтня 2023 року, виконуючи бойове завдання поблизу с.Киселівка Херсонської області, Олександр загинув.

Деякий час військовий вважався зниклим безвісти, тепер підтверджено його загибель у ході захисту Батьківщини. Герою навіки 43.

Побратими згадують Олександра як надійного друга, професіонала своєї справи, який неодноразово доводив, що він – справжній сапер.

Поховали захисника на Алеї Слави міського кладовища.

Рішенням 42 сесії Кам`янець-Подільської міської ради VIIІ скликання № 5/42 від 04.07.2024 року за особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського» (посмертно).

У Героя залишилися мати, старший брат, племінниця.

Народився в с. Шустівці Кам’янець-Подільського району.

В 1985 році разом з батьками переїхав у Кам’янець-Подільський.

В 1986 році став вихованцем дитячого садочка № 17.

Потім навчався в ЗОШ № 1. Був слухняним та старанним у навчанні.

У 1998 році родина повернулась в с. Шустівці, де Олександр продовжив навчання в ЗОШ І-ІІ ступеня.

У 2001 році Олександр закінчив Кам’янець-Подільське професійно-технічне училище № 6.

В тому ж році його призвали на строкову службу в лави Збройних сил України. Завершив службу у званні молодшого сержанта.

З початком збройної агресії росії в 2014 році Олександр став на захист України. За роки служби 17 лютого 2016 року був нагороджений відзнакою Президента України за «Участь в антитерористичній операції» та Нагрудним знаком «Учасник АТО» — відзнакою Начальника Генерального Штабу Збройних сил України.

Демобілізувався, почав мирне життя. Працював на ТЕЦ комунального підприємства “Міськтепловоденергія”

Одружився, створив люблячу та міцну сім’ю, народилась донечка. Любив природу, рибалку, свою роботу.

З початком повномасштабного вторгнення знову став на захист Батьківщини. Він був механіком-водієм екіпажу зенітного ракетного взводу.

Воював на Запорізькому напрямку у складі 128 Гірсько Штурмової Бригади.

Загинув 27 липня 2023 року в районі населеного пункту Степногірськ, виконуючи бойове завдання підірвався на міні та згорів заживо.

Поховали захисника на «Меморіальній алеї Слави» міського кладовища у Кам`янці-Подільському.

Рішенням 39 сесії Кам`янець-Подільської міської ради VIIІ скликання № 8/39 від 22.02.2024 року за особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського» (посмертно).

У нього залишилися дружина, маленька донечка, батьки та молодший брат.

Народився в Кам’янці-Подільському. Дитинство провів в рідному місці. Відвідував дитячий садочок № 30, в 1991 році в перший клас пішов середню школу № 17.

Він був товариським, користувався повагою серед однокласників, добре навчався.

Навчався також в школі мистецтв по класу труби. Грав в оркестрі, який брав участь у всіх загальноміських заходах. Впродовж 7 років, саме коли Олександр був учасником оркестру, колектив займав призові місця в області.

Дуже пишався, коли в 1996 році на міжнародному фестивалі «Сурми» колектив зайняв ІV місце.

Коли Олександрові було 12 років його життя кардинально змінилось. Він змушений був допомагати батькові, опікуватись старшим братом. Родина переїхала в с. Фурманівка.

По закінченню школи та музичної школи в 1999 році вступив в ПТУ № 6 на машиніста бульдозера, екскаватора, водія категорій В, С. Його вдача також дозволила йому бути популярним в групі та бути авторитетом.

По завершенню навчання ні дня не пройшло без важкої та наполегливої праці.

В травні 2003 року був призваний на строкову службу, яку проходив у Криму в районі населеного пункту Гончарне під Севастополем.

По завершенню строкової служби повернувся, а в 2006 році одружився.

В 2008 році у Олександра з дружиною з’явився синочок Олександр. Щоб родина жила в достатку важко працював, рідко бував вдома. В 2015 році поїхав працювати закордон.

В серпні 2023 року повернувся в Україну з однією думкою – потрібно захищати Україну, бо він дуже її любить.

У вересні 2023 року був направлений на навчання в Іспанію, після чого приступив до виконання обов’язків по захисту Батьківщини.

14 травня 2024 року під час мінометного обстрілу в районі населеного пункту Костянтинівка Покровського району Донецької області через попадання міни в бліндаж Олександр Миколайович Варик загинув, виконуючи свій обов’язок до останнього.

Все своє життя Олександр будував, мріяв облаштувати своє життя у Фурманівці, де батько залишив йому будинок. Мав багато планів на мирне життя.

Поховали захисника на Алеї Слави міського кладовища.

Рішенням 41 сесії Кам`янець-Подільської міської ради VIIІ скликання № 17/41 від 29.05.2024 року за особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського» (посмертно).

В Героя залишилися син і брат.

Хмелевський Родіон Русланович, народився 25.01.2003 р. в місті Кам’янець-Подільський. В 2008 р. пішов в перший клас Кам’янської НВК 1-2 ступенів в с. Кам’янка Кам’янець- Подільського району, в якій навчався до 2017р.

2017-2020 р. навчався у Кам’янець-Подільському Державному Навчальному Закладі “Подільський центр професійно-технічної освіти” та отримав спеціальність маляр-штукатур, плиточник-обліцювальник.

 

07.10.2021р пішов на строкову військову службу, був прикомандирований у військову частину А2738, був сапером.

З 31.01.2022р солдат, сапер відділення обладнання пунктів управління взводу обладнання пунктів управління інженерної роти, військовослужбовець за контрактом військової частини А3479 безпосереднього підпорядкування військовій частині А2738.

 

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинув військовий з Кам’янця-Подільського. Бувши сапером гідно виконував свій обов’язок із захисту Батьківщини, ніс службу на Харківщині.Загинув внаслідок ДТП.

 

Поховали захисника на «Меморіальній алеї Слави» міського кладовища у Кам`янці-Подільському.

 

Рішенням 31 сесії Кам’янець-Подільської міської ради від 20.07.2023 року № 9/31 за особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського».