Архіви: Герої

Валерій Сваричевський народився 16 жовтня 1989 року у Кам’янці-Подільському.

Середню освіту здобув в ЗОШ № 16. У шкільні роки співав і танцював, дуже любив риболовлю.

Здобув середню технічну освіту за фахом «Автокранівник» і після навчання поєднав життя з будівничою справою, в тому числі їздив на заробітки.

Мріяв створити родину, однак планам завадили окупанти.

Торік у травні кам’янчанин розпочав війсь­кову службу за мобілізацією та став на захист Батьківщини.

На фронті був номером обслуги 2 штурмового відділення 1 штурмового взводу 8 штурмової роти 3 штурмового батальйону військової частини.

Загинув 26 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області.

Поховали захисника на Алеї Слави міського кладовища майже через рік після загибелі – 06.05.2024 року. Йому навіки 33 роки.

Рішенням 41 сесії Кам`янець-Подільської міської ради VIIІ скликання № 13/41 від 29.05.2024 року за особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського» (посмертно).

Народився в м. Кам’янець-Подільський 07.04.1999.

Навчався ЗОШ № 1, після закінчення школи пішов навчатися в ПТУ № 14 на крановщика-механіка.

По закінченню училища проходив строкову військову службу, яку кам’янчанин проходив у квітні 2019 – серпні 2020 рр.

Після проходження строкової служби пішов працювати на електронний завод.

З місця роботи 29.06.2023 мобілізований на фронт. Був механіком-радіотелефоністом 2 відділення зв’язку рухомого взводу зв’язку роти зв’язку батальойну військової частини А0224.

Загинув 02.05.2024 вірний присязі, у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість та мужність, під час виконання бойового з авдання в селі Парасковіївка Покровського району Донецької області.

Не був одружений.

Поховали захисника на «Меморіальній алеї Слави» міського кладовища у Кам`янці-Подільському.

Рішенням 41 сесії Кам`янець-Подільської міської ради VIIІ скликання № 15/41 від 29.05.2024 року за особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського» (посмертно).

Ясинецький Денис Вікторович народився 23.03.1993 р. у с. Кам’янка Кам’янець-Подільського району. Там же і навчався в школі. 

Робітничу професію здобув у «Подільському центрі ПТО». Навчався 2008-2010 н.р. Денис обрав мирну професію – реставратор декоративних штукатурок і ліпних виробів; маляр, хотів будувати, прикрашати землю, творити…

Деякий час працював на будівництві. Але потім вирішив укласти контракт зі Збройними силами України. Вивчився на сапера і неодноразово виконував завдання в районі проведення ООС. Після закінчення контракту Денис демобілізувався і працював на будівництві. Коли почалася повномасштабна війна, зібрав речі й знову став на захист Батьківщини. 

«Денис був надійним та вірним другом, помічником матері та хорошим братом, любив рибалити та мав багато друзів»,  – згадують сьогодні рідні. 

22 грудня 2022 р. життя сапера обірвалося на міні внаслідок контакту з вибуховою речовиною в населеному пункті Багатир на Донеччині під час виконання бойового завдання. 

Поховали захисника на «Меморіальній алеї Слави» міського кладовища у Кам`янці-Подільському.

Рішенням 27 сесії Кам`янець-Подільської міської ради VIIІ скликання № 215/27 від 23.03.2023 року За особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського» (посмертно). 

Чухнов Аркадій Сергійович народився 17 серпня 1975 року у м. Кам’янець-Подільський Хмельницької області. 

1982 року пішов у перший клас школи №10. 1983 року перейшов у новозбудовану школу №7, де і провчився до 9 класу, закінчивши її у 1990 році.

Далі було навчання протягом трьох років у ПТУ № 6 на грейдириста, після закінчення якого Аркадій пішов служити до армії. Після армії жив та працював у місті.

6 лютого 2015 року був мобілізований, проходив навчання на Яворівському полігоні, пізніше на Рівненському загальновійськовому полігоні оперативного командування (Північ). Звідти був відправлений в зону бойових дій у складі 15 окремого мотопіхотного батальйона 92-ї механізованої бригади.

3 травня 2015 року, на жаль, життя Аркадія Чухнова обірвалося. На закладеному фугасі біля села Катеринівка Попаснянського району Луганської області на грунтовій дорозі підірвалася БРДМ-2, він знаходився за кермом.

Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року Аркадій Сергійович Чухнов нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Поховали захисника на «Меморіальній алеї Слави» міського кладовища у Кам`янці-Подільському.

Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року, “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Солдата 15 батальйону територіальної оборони (військова частина В-2260) Аркадія Чухнова  рішенням 26 (позачергової) сесії Кам’янець-Подільської міської ради від 10.01.2023 року № 3/26  за особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського» посмертно.

Рішенням 93 сесії Кам’янець-Подільської міської ради від 13.10.2015 року № 109/93 за особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського».

Розпорядженням міського голови від 08.05.2015 р. № 233-р Чухнов Аркадій отримав відзнаку міста Кам’янця-Подільського «За заслуги перед міською громадою» (помертно).

18 березня 2016 року у загальноосвітній школі № 7 було відкрито пам’ятний знак на честь випускника Аркадія Чухнова, на його честь названо вулицю.

У Героя залишився син.

Старчук Руслан Федорович народився 16 серпня 1985 року. Навчався у Кам’янець-Подільській загальноосвітній школі № 17, потім у професійному художньому ліцеї. 

Був старанним, добрим та щирим учнем. 

Працював в охоронній фірмі. 

Понад десять років –  будівельником в Одесі. 

Практично все коротке життя Руслана було пов’язано із ЗСУ: проходив строкову службу, був учасником АТО/ОСС, на повномасштабну війну пішов за контрактом водієм-механіком військової частини А 2980.

Руслан був відкритою, справедливою, працьовитою, компанійською людиною. І коли Батьківщина потребувала його військового досвіду, не вагаючись ставав у стрій. Користувався повагою серед побратимів.

Руслан Федорович у найважчі часи для країни не зміг залишатися байдужим до її долі і виконав свій обов’язок солдата, чоловіка й громадянина України.

Фактично з перших днів повномасштабного наступу він захищав Україну. Щодня телефонував додому, коли був зв’язок. Востаннє рідні з ним розмовляла 29 серпня, в день його загибелі. Він розповів, що пішли в наступ, звільнили одне село і заходять в інше. 

 

29 серпня 2022 року в районі населеного пункту Любомирівка що на Миколаївщині ворог нещадним вогнем накрив бойову машину, котра разом з іншою технікою боронила нашу землю. 

Поховали захисника на «Меморіальній алеї Слави» міського кладовища у Кам`янці-Подільському.

Рішенням 23 сесії Кам’янець-Подільської міської ради № 150/23 від 08.11.2022 року за особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського».

Без батька залишилися донька та двоє синів.

Сокирник Роман Васильович народився 13 січня 1995 року в с. Думанів. Закінчив Думанівську ЗОШ. Після закінчення школи вступив у ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти», де здобув професію газоелектрозварювальника. 

Коли Роману виповнилось 18 років, його призвали на строкову службу, відслужив там два роки. Повернувшись, одружився. Разом із дружиною та синочком проживали у с. Голосків Гуменецької громади

Працював Роман у ДП «Тепловода» КП «Міськтепловоденергія» електрогазозварювальником, де його цінували як гарного спеціліста та надійного товариша.

До лав ЗСУ Романа мобілізували влітку 2023 року.

Роман Сокирник загинув 22 січня 2024 року в районі населеного пункту Білогорівка, що на Луганщині.

 

Похований Герой в рідному селі Думанів. 

Остафійчук Ростислав Сергійович народився 16 серпня 1990 року.  Навчався у Панівецькій загальноосвітній школі І-ІІ ступенів. У 2008 році закінчив Державний професійно-технічний навчальний заклад «Кам’янець-Подільське вище професійне училище». У 2009 році розпочав службу у Збройних Силах України.

Перебуваючи у запасі, у перші дні після початку повномасштабної російської навали на українські землі Ростислав повернувся з-за кордону і знову вступив до лав Збройних Сил України. Він був головним сержантом Об’єднаного навчально-тренувального центру Сил підтримки ЗСУ військової частини А 2641.

Ростислав Сергійович був доброю, чуйною людиною, вірним патріотом України, справжнім професіаналом, завжди позитивний, робив обдумані дії, фахівець своєї справи.

23 квітня 2022 року військовослужбовець Остафійчук Ростислав загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Довгеньке Ізюмського району Харківської області.

Вірний син України Ростислав боронив її суверенітет і державну незалежність з перших днів загарбницької війни. За виконання бойових завдань був неоднарозово нагороджений, зокрема високою державною нагородою – орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Поховали Героя на Алеї слави. Рішенням 19 сесії Кам’янець-Подільської міської ради від 15.07.2022 року № 26/19 Остафійчуку Ростиславу Сергійовичу, головному сержанту, інструктору відділення розмінування Центру розмінування Об’єднаного навчально-тренувального центру присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського».

Іван Остапов народився 27 березня 1992 року. 

Навчався в 13 школі й продовжив вчитися у ВПТУ №14, здобувши спеціальність «Електрик». 

Служив у Збройних силах України зв’язківцем. 

Мав золоті руки і тривалий час працював на будівництві. Захоплювався риболовлею, і коли мав вільний час полюбляв посидіти з вудкою на березі річки. 

Мріяв про мир в Україні, тому не міг спокійно сидіти вдома і дивитися, що коять росіяни з рідною землею, тому після вторгнення добровільно пішов до військкомату. Але рідним сказав, що отримав повістку. 

Вже 4 березня Іван Остапов був у військовій частині. Деякий час залишався в рідному місті, згодом його відправили до Черкас, де він ще продовжив навчатися на сапера, а звідти потрапив на фронт.

Востаннє рідні з ним спілкувалася напередодні його загибелі, 31 жовтня, розповів: «Усе добре, сидимо, відпочиваємо». А наступного дня зв’язку з ним вже не було. 

4 листопада рідним повідомили, що він загинув 1 листопада під час виконання бойового завдання. Зазнав вибухової травми, несумісної з життям.

Загинув під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Ягідне Куп’янського району Харківської області. 

Указом Президента України від 01.06.2022 року №382/2022 нагороджений медаллю «За військову службу Україні»

Поховали захисника на «Меморіальній алеї Слави» міського кладовища у Кам`янці-Подільському.

Рішенням 26 сесії Кам’янець-Подільської міської ради № 6/26 від 10.01.2023 року за особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського».

У Героя залишилися батьки, дві сестри і чотири брати. На жаль, власної родини він так і не встиг створити.

Оріх Борис Зиновійович – професійний військовий, ветеран АТО/ООС, учасник миротворчих операцій, головний сержант, інструктор відділення контролю загону контролю якості проведення робіт з розмінування центру розмінування військової частини А2641 Сил підтримки Збройних Сил України.

Оріх Борис Зиновійович – народився 07 квітня 1972 року в с. Сосулівка, Чортківського району, Тернопільської області, у робітничій сім’ї. Тато був механіком в будівельній організації, а мама працювала бухгалтером.

Освіта: Спочатку навчався в Кам’янець-Подільській ЗОШ №10. В 1987р. закінчив Кам’янець-Подільську ЗОШ №7. В 1987-1990р. навчався в Кам’янець-Подільському ліцеї за спеціальністю художник- оформлювач.

1990 року потрапив до строкової служби. Почав службу командиром відділення на артбазі у 2000р.

З 2008р. став сапером групи розмінування у військовій частині А2641, зокрема в останні роки інструктором загону контролю якості з проведення робіт із розмінування.

В 2012р. сержант-інструктор групи військової допомоги відділу миротворчого персоналу ЄС, ОБСЄ, НАТО та коаліційних сил Центр забезпечення миротворчої діяльності та реалізації міжнародних договорів IP Афганістан.

Борис Оріх був високопрофесійним військовим, неодноразово виконував бойові завдання в районі АТО/ООС, учасник миротворчих операцій головний сержант Борис Оріх героїчно загинув під час виконання бойового завдання 21 березня 2022р. захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України на Київщині в районі населеного пункту Лютіж.

Щирий серцем та багатий душею, справжній професіонал, фахівець своєї справи, патріот і відважний воїн, він усього кілька днів не дожив до свого 50-річчя.

Указом Президента України від 09 квітня 2022 року №224/2022 «Про відзначення державними нагородами України» нагороджений за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі орденом «За мужність» ІІІ-го ступеня (посмертно).

Рішенням 19 сесії Кам’янець-Подільської міської ради №21/19 від 15.07.2022р. за особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовий присязі присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського».

Поховали захисника на «Меморіальній алеї Слави» міського кладовища у Кам’янці-Подільському.

Народився Павло Павлович Машура 24 квітня 1995 року в с. Довжок. В сім’ї у Павла було ще два старших брата, яких виховувала матір Машура Тетяна Володимирівна. Паша ріс веселим і доброзичливим хлопчиком. 

У 2001 році пішов до першого класу Кам’янець-Подільської ЗОШ № 11. У 2005 році закінчив початкову ланку навчання і перейшов навчатися (до 5 класу) у Довжоцький НВК, ЗОШ І-ІІІ ступенів колегіум. 

По закінченню школи вступив на навчання до ПТУ № 6, де й здобув професію зварника. Тривалий час працював в Польщі барменом. 

Перед початком повномасштабного вторгнення  росії в Україну Павло приїхав додому, в с. Довжок, Кам’янець-Подільського району. З перших днів війни Паша пішов до ТЦК і записався добровольцем. І тільки 6 січня отримав повістку до лав ЗСУ. Перший місяць в ЗСУ Павло навчався. Спочатку в 95-тій окремій десантно-штурмовій бригаді (95 ОДШБр) – військове з’єднання у складі Десантно-штурмових військ Збройних сил України. Базується у м. Житомир. З 26 січня був на навчанні у Німеччині. Після навчання був направлений на службу в новосформовану 82-гу окрему десантно-штурмову бригаду — бригада у складі Десантно-штурмових військ Збройних сил України. Базується у місті Чернівці. Став командиром десантно-штурмового відділення.

Павло Машура до останнього подиху боронив рідну землю від російських окупантів. Воював у складі 82-ї ОДШБ на Херсонщині (неподалік с. Степове). Потім його батальйон перекинули на Запорізький напрямок, де він героїчно вів бойові дії проти російських окупантів. 

18 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання під Покровським отримав контузію (побратими відкопали Павла з під завалів). Пройшовши тиждень реабілітації, знову став в стрій — командиром ДШ відділення. 

30 серпня 2023 року внаслідок масованого мінометного обстрілу українських позицій військовими рф поблизу Запоріжжя загинув Машура Павло Павлович.  Під час мінометного обстрілу Павло накрив своїм тілом побратимів. Про нього побратими говорили, як про взірцевого воїна.

Йому назавжди залишилося 28. 

Поховали Героя в рідному селі Довжок.

Рішенням 33 сесії Кам’янець-Подільської міської ради № 16/33 від 20.09.2023 за особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського».

У Героя залишились батьки та два старших брата.